У пам’ять про Цюху – пл.сен. Юрія Ференцевича, ВБ

Незламний духом друг Юрій, або ж Цюха, як його звикли називати в Пласті, був і залишається символом патріотизму, невпинної пластової активності, ідеалом відданості Богові та Україні. 14 лютого 2021 року вшановуємо 10-ту річницю Його відходу у Вічну Мандрівку.

Пл.сен.кер. Юрій Ференцевич – член куреня «Ватага Бурлаків», ветеран першої української дивізії Української Національної Армії “Галичина”, багатолітній пластун, Передовий – Бурлака.

Ференцевич Юрій-Евген (Цюха) так написав про себе у Книзі «Ватаги Бурлаків».

“Дата та місце народження: 6 січня 1926 р., м. Львів.

Освіта незакінчена вища. Професія електричний дизайнер. Працював до 72-го року життя. Жонатий з Христиною Волицькою, дочка Ярина, син Тарас, обоє одружені.

Вступив до Пласту на юнацькому таборі 1942 р. Опісля 1-ий курінь «Передових». До «Бурлаків» вступив у 1947 р. в Мюнхені після виходу з полону.

Німеччина 1947-1950 рр.: ЮПЗ-1947 р., Міттенвальд, Бурлацькі табори і Миколайки, член булав юнацьких та старшопластунського табору, бунчужний Свята Весни (1950).

США: впорядник юнацького гуртка, кошовий, станичний, бунчужний кількох Свят Весни та кількох юнацьких таборів, комендант мандрівного табору (1954), таборовий референт управи Пластової Оселі «Вовча Тропа», бунчужний юнацького табору на ЮМПЗ 1957 р. Ґрефтон, Канада, член КПР, заступник голови КПС (1960-1963), голова орг. комісії і комендант ЮМПЗ-50 у 1962 р., голова КПС (1963-1967), голова ГПБ (1966-1970). У 1968 р. займався похоронами д-ра О. Тисовського (Дрота) у Відні. Брав участь в ЮМПЗ-55 (1967) в Канаді та ЮМПЗ-60, Вовча Тропа, США (1972). Бунчужний на похоронах Сірого Лева в Бофало (1962).

Брав участь в Крайових пластових з’їздах в США, деяких в Канаді, в усіх Зборах КУПО, за винятком двох останніх в Україні, у з’їздах УСП, а пізніше УПС. На доручення ГПБ зайнявся перенесенням тлінних останків Дрота та його дружини і сина із цвинтаря у Відні на Личаківський цвинтар у Львові (2001), праху Президента ЗУНР Євгена Петрушевича та Міністра військових справ ЗУНР Дмитра Вітовського (2002 р.). Від 1992 р. відвідую щорічно Львів і є в постійному контакті з Бурлаками Карпатської Полонини.

У Ватазі Бурлаків сповняв різні обов’язки, 30 років був скарбником, займався підготовкою і проведеням лещетарських таборів Whiteface, Killington, West Mountain, Gore Mountain. Член таборової комісії лещетарських таборів для пластового юнацтва. Брав участь у проводі мандрівного водного табору (Timagami, Kaнaдa), високогірського юнацького табору в Колорадо. Брав участь в бурлацьких Миколайках, був майже на всіх Велиих і Малих Радах Ватаги. Останньо брав участь в ЮМПЗ-95 в Канаді (2007).

Член Станиці Братства колишніх вояків 1 УД УНА в Нью-Йорку, скарбник, член Крайової Управи Братства 1 УД УНА в США та Головної Управи, від 1992 р. як зв’язковий з Галицьким Братством колишніх вояків Дивізії «Галичина». Голова управи Братства охорони воєнних могил «Броди-Лев».

Від 1974 р. до 1988 р. був головою дирекції кредитової кооперативи в Джерзі Ситі, Н. Дж.

Військова служба: дивізія «Галичина» від 18 липня 1943 р. до кінця війни, в ранзі підстаршини. Полонений в Італії, а від 13 березня 1947 р. до звільнення 17 травня 1947 р. — в американськім полоні в Німеччині.

Одержав пластові відзначення – бронзовий, срібний і золотий Св. Юрій, Вічний Вогонь в золоті, Грамота Заслуги і відзнака 50-ліття Пласту в США.

Військові: lnfаntеrіе Nahkampfschpange.

Комбатантські: відзнака учасника боїв під Бродами, медаля Архистратига Михаїла, медалі 50- і 60-ліття Дивізії «Галичина», «За заслуги», Відзнака 60-ліття боїв під Бродами.

Я не мав спеціяльних осягів в професії, науці чи спорті, хіба в громадській праці.

На інші замилування не маю часу, при всіх своїх громадських обов’язках.”

*

Родина Ференцевичів у пам’ять про Цюху закликає підтримати Пласт в Україні добровільними датками, які ви можете зробити на платформі GoFundMe